Моя стаття на тему дитячих страхів та пізнання світу. Відповідь на питяння мами дитини, що ходить до старшої группи садочку. Склалася ситуація, що інший малюк розповідає про смерть і таке інше…
Доброго дня!
Стосовно ситуації з “пізнаванням світу” – вона, як завжди двохстороння.
З одного боку ми хочемо вберегти дітей від “поганої” на наш полгяд інформації, з іншого хочемо, щоб наші діти були успішними в житті, а значить мали менше комплексів і страхів.
Страша группа це такий час, коли у дітей 5-7 років (за думкою фахівців- це основний вік) починають виникати питання стосовно відмінностей між хлопчиками і дівчатками, про смерть і про інші такі “важкі” речі для батьків.
Що дійсно важливо – то це надати спокійно і впевнено дитині інформацію. Без ахів-охів. Діти як сканер зчитують емоційний фон батьків – якщо розповідаюча матір труситься і тіпається при слові “секс” – дитина буде знати, що це щось таке….таке…І на підсвідомому рівні зафіксується тривога. Це я розповідаю як практикуючий з 2013 року психолог для дорослих (моя спеціальність – страхи, тривога, паніка, важкі переконання, психологічні тривми, тощо)
Недостатня інформація у дітей, як у у більшості дорослих викикає страх чи/або цікавість. Так ми отримуємо або залякану дитину, яка такою і виросте, чи дитину, яка з цікавістю піде шукати інформацію.
Ось тут для нас з вами важливо де і яку інформацію вона знайде.
Тому завжди найкраще – спокійно надати таку інформацію самостійно у той момент, коли дитина зацікавилась цим питанням.
Тож, коли діти цікавляться чи питають про смерть, секс, наркотики або щось на зразок цього – самий кращий варіант це сісти і спокійно сказати дитині: так, це нормально і це є у нашому житті. Розповісти про плюси і мінуси, розповісти про те як з цим живуть і що відчуваєте ви. І обовязково розповідь має бути “на рівні дитини”, щоб їй було цікаво і зрозуміло. В кінці обовязково спитайте чи все зрозуміло? чи є питання? і хай дитина розкаже, що вона зрозуміла? Якщо треба відкорегуйте її думки, наголошуючи, що це нормально і так влаштований світ.
Наприклад про смерть своєму 6-ти річному сину рік назад я сказав “мама померла, її більше немає. Мені теж її не вистачає, але так влаштоване життя, що люди народжуються і потім кожен у своєму віці помирає. Наше завдання в цому проміжку намагатись жити як найдовше і насолоджуватись життям.”
Син віповів: “добре, тату! Ми знайдемо нову маму і все буде добре!”
Так ми вчимо наших дітей спокійно відноситись до всього, що відбувається навколо. Так вони будуть психологічно здоровішими.
Звісно, на ці всі ситуації ми реагуємо і вихователь намагається спокійно розяснювати, що це “складові нашого життя” і ми можемо до цього відноситись спокійно. Також пояснюємо дітям, що деякі їхні висловлювання чи дії лякають інших діток, вказуємо на емоцію іншої дитини (сум/страх/тривога) та пояснюємо як краще робити/казати у дружньому колективі.
Кожна дитина це особистісь, всі дітки різні і кожен реагує по своєму. Наша мета – вивчити наших діток і відпустити у дорослий світ обізнаними, спокіними і врівноваженими.
Дякую.
Loading...