Статьи
(Пока оценок нет)
Загрузка...

Моя стаття на тему дитячих страхів та пізнання світу. Відповідь на питяння мами дитини, що ходить до старшої группи садочку. Склалася ситуація, що інший малюк розповідає про смерть і таке інше…

Доброго дня!
Стосовно ситуації з «пізнаванням світу» — вона, як завжди двохстороння.
З одного боку ми хочемо вберегти дітей від «поганої» на наш полгяд інформації, з іншого хочемо, щоб наші діти були успішними в житті, а значить мали менше комплексів і страхів.

Страша группа це такий час, коли у дітей 5-7 років (за думкою фахівців- це основний вік) починають виникати питання стосовно відмінностей між хлопчиками і дівчатками, про смерть і про інші такі «важкі» речі для батьків.

Що дійсно важливо — то це надати спокійно і впевнено дитині інформацію. Без ахів-охів. Діти як сканер зчитують емоційний фон батьків — якщо розповідаюча матір труситься і тіпається при слові «секс» — дитина буде знати, що це щось таке….таке…І на підсвідомому рівні зафіксується тривога. Це я розповідаю як практикуючий з 2013 року психолог для дорослих (моя спеціальність — страхи, тривога, паніка, важкі переконання, психологічні тривми, тощо)

Недостатня інформація у дітей, як у у більшості дорослих викикає страх чи/або цікавість. Так ми отримуємо або залякану дитину, яка такою і виросте, чи дитину, яка з цікавістю піде шукати інформацію.
Ось тут для нас з вами важливо де і яку інформацію вона знайде.
Тому завжди найкраще — спокійно надати таку інформацію самостійно у той момент, коли дитина зацікавилась цим питанням.

Тож, коли діти цікавляться чи питають про смерть, секс, наркотики або щось на зразок цього — самий кращий варіант це сісти і спокійно сказати дитині: так, це нормально і це є у нашому житті. Розповісти про плюси і мінуси, розповісти про те як з цим живуть і що відчуваєте ви. І обовязково розповідь має бути «на рівні дитини», щоб їй було цікаво і зрозуміло. В кінці обовязково спитайте чи все зрозуміло? чи є питання? і хай дитина розкаже, що вона зрозуміла? Якщо треба відкорегуйте її думки, наголошуючи, що це нормально і так влаштований світ.
Наприклад про смерть своєму 6-ти річному сину рік назад я сказав «мама померла, її більше немає. Мені теж її не вистачає, але так влаштоване життя, що люди народжуються і потім кожен у своєму віці помирає. Наше завдання в цому проміжку намагатись жити як найдовше і насолоджуватись життям.»
Син віповів: «добре, тату! Ми знайдемо нову маму і все буде добре!»

Так ми вчимо наших дітей спокійно відноситись до всього, що відбувається навколо. Так вони будуть психологічно здоровішими.

Звісно, на ці всі ситуації ми реагуємо і вихователь намагається спокійно розяснювати, що це «складові нашого життя» і ми можемо до цього відноситись спокійно. Також пояснюємо дітям, що деякі їхні висловлювання чи дії лякають інших діток, вказуємо на емоцію іншої дитини (сум/страх/тривога) та пояснюємо як краще робити/казати у дружньому колективі.

Кожна дитина це особистісь, всі дітки різні і кожен реагує по своєму. Наша мета — вивчити наших діток і відпустити у дорослий світ обізнаними, спокіними і врівноваженими.
Дякую.

avatar
  Подписаться  
Подписаться на